Олег Панькевич
Народний депутат України
Член політради ВО "Свобода"

7 березня 2013 Олег Панькевич: Заяви влади про євроінтеграційні прагнення - це євролицемірство

У листопаді цього року Україна має шанс підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Чи вдасться нашій державі стати асоційованим членом ЄС ще за цієї влади, що означатиме отримання цього статусу та які справжні зовнішньополітичні плани плекає уряд і президент - про це розмовляємо з народним депутатом України від ВО "Свобода", заступником голови парламентського комітету з питань євроінтеграції, заступником Голови ВО "Свобода" Олегом Панькевичем.

- Пане Олеже, на Вашу думку, чи вдасться Україні цього року підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом?

- "Час Х" для України - це листопад цього року, коли відбудеться саміт Східного партнерства у Вільнюсі, на якому заплановане підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Якщо на цьому зібранні угоду не буде підписано, це означатиме, що Євросоюз не бачить можливості співпраці з Україною за чинної влади, а тому продовження переговорів стане реальним тільки після зміни влади.

Угода про асоціацію - це важливий документ обсягом понад тисячу сторінок і він є найбільшим міжнародно-правовим документом, який укладала за свою історію Україна. Ми, звичайно, сподіваємося на позитиви від підписання цього документа, проте мусимо передбачати й певні ризики. Адже невід'ємною частиною цієї угоди є положення про створення "глибокої та всеосяжної Зони вільної торгівлі", покликаної забезпечувати тісну економічну інтеграцію України та Євросоюзу. Проте, як показує практика участі України в СОТ, міжнародні торговельні об'єднання є економічно вигідними лише для країн, що мають значний експортний потенціал. Україна ж зараз цього не має. Тому перед ратифікацією угоди у Верховній Раді, мусимо її добре проаналізувати. Влада ж повинна б розробити програми захисту української економіки в нових умовах.

- Чи розуміє це теперішня влада і чи намагається робити кроки, яких від неї чекає ЄС?

- Центральна влада не перестає декларувати свої євроінтеграційні наміри, проте в її випадку - це інакше, ніж євролицемірством не назвеш. Бо попри заяви, вона не робить тих кроків, яких чекає від неї євроспільнота. Навіть навпаки - таке враження, що останнім часом вона діє всупереч рекомендаціям, які можуть стати вирішальними у відносинах з Євросоюзом. Скажімо, ЄС критикує Україну за недемократичність виборів і вимагає виправити помилки, а влада за допомогою кишенькових судів, відверто порушуючи законодавство, позбавляє мандатів двох народних депутатів, які не вступили до фракції Партії регіонів, свідомо не заводить за списком нових депутатів від "Свободи" до Тернопільської обласної ради тощо. Брюссель вимагає звільнення політичних опонентів влади, а їх не тільки і далі тримають за ґратами, а й висувають їм нові звинувачення. Євросоюз вимагає реформ правоохоронної системи та судочинства, подолання корупції - а влада в Україні призначає на високу посаду з численними преференціями одіозного суддю Кирєєва. А те, що "Беркут" побив захисників "Гостинного двору" в Києві, в тому числі і народних депутатів, а формування псевдогромадської ради при КМДА із застосуванням силовиків - чи ці дії є свідченням європейського вибору влади в Україні? Питання риторичне…

- Схоже на те, що президентові й уряду не надто розходиться в підписанні угоди… У них інші зовнішньополітичні пріоритети?

- Чинна влада тотально залежна від Москви, й інший шлях важко уявляє. Її перемовини з Євросоюзом викликані виключно інстинктом самозбереження. Вони розуміють, що європейській державі неможливо ігнорувати сусідство з ЄС, а крім того, домовляючись із Європою, вони можуть також набивати собі ціну перед Кремлем. Це свого роду шантаж з метою виторгувати більше - звичайно, не для України, а для приватних потреб. Ця влада не здатна керуватися державницькими критеріями, для неї важливі тільки кланові інтереси. Справжні реформи, наближення до євростандартів за цієї влади неможливі. Підтвердженням цього є, зокрема, і таке довге ігнорування партією влади вимог опозиції щодо персонального голосування. Зрештою, це є нехтуванням Конституції України, верховенством права. Один із прикладів неспроможності влади - це обмеження повноважень місцевого самоврядування та централізація влади, що суперечить Європейській Хартії місцевого самоврядування. Хоча тут йдеться власне про свідоме усунення громади від ухвалення рішень. Згадаймо хоча б скандальні сланцеві угоди, які уряд намагається проштовхнути без погодження з територіальними громадами, що врешті стануть заручниками ухвалених без їхньої участі рішень. Окрім цього, уряд абсолютно бездіяльний, коли йдеться про запровадження безвізового режиму, хоча ще в листопаді 2010 року на саміті "Україна-ЄС" в Брюсселі представники Євросоюзу надали Україні "План дій щодо безвізового режиму". І цю бездіяльність дуже добре відчувають на собі українці, які намагаються потрапити до європейських країн у бізнесових чи приватних справах.

- На Вашу думку, євроінтеграція та вступ до Євросоюзу - це єдиний геополітичний вибip для України?

- Думаю, зарано говорити про членство в ЄС. По-перше, Брюссель не готовий прийняти Україну у свої обійми, зрештою, ми бачимо, що останніми роками призупинено процес розширення Євросоюзу. ЄС переживає не найкращі часи, уряди деяких країн, зокрема Великобританії, навіть заявляють про наміри виходу з Унії. Побільшало євроскептиків і серед простих громадян, і серед урядовців. Змушує мислитися і той факт, що через кризу ЄС намагається забрати частину повноважень у національних урядів і передати наднаціональним структурам. Маю на увазі зокрема створення Банківського союзу, посилення контролю Європейської Комісії над національними бюджетами, політику суворої економії в країнах, що особливо вражені кризою. Є чимало й інших засторог, а головне - це духовна криза, ознаки якої все більше помітні у Європі, як от знищення традиційних сімейних, християнських і національних цінностей, пропаганда збочень, одностатевих шлюбів і т. д. Тому сьогодні Європа може захистити себе тільки шляхом розвитку націоналізму.

Попри все, розуміємо, що зараз ідеться не стільки про те, чи варто вступати до ЄС, а й про вибір пріоритетів: чи залишиться Україна в московській залежності - економічно, політично, культурно, цивілізаційно, чи орієнтуватиметься на європейський шлях. Ми хочемо, щоб Україна була в Європі не тільки географічно, а й стала важливим гравцем в європейській політиці. У нас є що запропонувати сусідам: наші ресурси - природні і людські, а також культурні й наукові досягнення. ВО "Свобода" не бачить інших варіантів, окрім інтеграції та співпраці України з іншими європейськими країнами. Це передусім цивілізаційний вибір. Однак ми бачимо своє майбутнє в такій Європі, в якій країни й народи зберігають власну індивідуальність і самобутність та мають право на самовизначення та політичний суверенітет. Ми хочемо, щоб наші відносини з усіма сусідами, в тім числі й країнами ЄС, базувалися на партнерстві та взаємній повазі. Мусимо вчитися враховувати досвід наших сусідів і будувати свою сильну державу.

- Чи може статися так, що Україна опиниться в тенетах так званого Митного Союзу? Що означає для держави участь в такому об'єднанні?

- Митний Союз не є кінцевою метою, а радше - стадією реалізації євразійського проекту, фіналом якого має стати політичний союз під проводом Кремля. Україну намагаються з усіх сил втягнути в цей проект, й інколи ці зусилля виглядають не марними через поступливість і політичну залежність чинної влади, а також енергетичну залежність від Росії… Не можна допустити вступу України в Митний Союз, бо це спроба зруйнувати незалежність нашої держави. У програмі ВО "Свобода" передбачено припинення участі України в наддержавних утвореннях, ініційованих Москвою: Співдружності Незалежних Держав (СНД), Єдиному Економічному просторі (ЄЕП), Євразійському економічному співтоваристві (ЄврАзЕС) тощо.

- У програмі "Свободи" також йдеться про те, щоби розробити та впровадити дієву державну програму становлення позитивного образу України у світі та залучати численну українську діаспору до лобіювання українських інтересів у інших країнах світу. Здається, у своїй депутатській діяльності Ви робите певні кроки до реалізації цих пунктів програми.

- Працюючи головою Львівської обласної ради, мав чимало зустрічей із представниками об'єднань українців за кордоном, були певні успіхи в налагодженні співпраці із закордонними українцями. Зараз намагаюся продовжити цю співпрацю вже на посаді заступника голови парламентського комітету з питань євроінтеграції. На першому ж засіданні комітету я запропонував створити підкомітет зі зв'язків з українцями в країнах Євросоюзу й захисту прав трудових мігрантів. Також я пропоную, аби цей підкомітет займався питаннями збереження української національної спадщини в європейських країнах. Контакти з українцями за кордоном у культурній, економічній, бізнесовій сферах дуже важливі, адже йдеться про близько 20 мільйонів осіб, які належать до нашої діаспори. На жаль, держава не надто дбає про налагодження цих зв'язків. Ще більше проблем із захистом прав трудових мігрантів, які переважно не мають підтримки від українських дипломатичних представництв, а також від влади держав, у яких перебувають, оскільки Україна не переймається укладенням відповідних угод з урядами європейських країн. Необхідно формувати законодавство щодо трудових мігрантів, розробляти державні програми підтримки заробітчан, які передбачали б здобування освіти, соціальний захист, легальне працевлаштування.

- Щодо формування законодавства. Чи є в Україні закони, які захищають права українців, що працюють або працювали за кордоном?

- Права трудових мігрантів регулюються багатьма міжнародними конвенціями, однак Україна їх досі не ратифікувала. Власного законодавства щодо трудових мігрантів, як і державної політики в цій сфері, немає. Щоправда, зараз Мінсоцполітики працює над законопроектом "Про зовнішню трудову міграцію", який ініціювала Українська греко-католицька церква. До обговорення цього документа запрошують і представників об'єднань українців за кордоном. Останні мають до нього чимало застережень і пропозицій, зокрема щодо необхідності врахування в законі захисту прав нелегальних працівників. Під час Міжнародного скайп-форуму українських трудових мігрантів вони розповіли, що дуже переживають, чи уряд візьме до уваги пропозиції заробітчан перед тим, як зареєструвати проект у Верховній Раді. Я пообіцяв обстоювати позиції трудових мігрантів під час обговорення і ухвалення цього закону.

- Спільно з колегами - народними депутатами від ВО "Свобода" Богданом БЕНЮКОМ та Олександром ШЕВЧЕНКОМ - ви створили громадську приймальню для українських громадян, які перебувають за кордоном, зокрема, для трудових мігрантів. Розкажіть, чи цей проект вже запрацював?

- Запрацював з першого дня, як тільки ми про нього оголосили. Адже наразі це інтернет-приймальня, яка не потребує облаштування офісу, персоналу, складання графіку прийому… Громадяни можуть звернутися до депутатів зі своїми скаргами та проблемами електронною поштою, а ми намагаємося допомогти. В українців за кордоном часто виникають проблеми, пов'язані з оформленням документів, у відносинах із працедавцем, із освітою, медичним забезпеченням тощо. На жаль, вони не завжди отримують допомогу в українських дипломатичних представництвах, а в чужій країні важко самому знайти правову, інформаційну підтримку. Ми з колегами часто спілкуємося з українцями, що перебувають за кордоном, відгукуємося на їхні прохання, намагаємося розв'язати певні проблеми, а зараз вирішили, що ця діяльність має бути більш системною. В інтернет-приймальню можна звертатися за офіційними електронними адресами народних депутатів, які також розміщено на сайті Верховної Ради України: Pankevych. Oleh@rada. gov. ua, Shevchenko. Oleksandr@rada. gov. ua та Beniuk. Bohdan@rada. gov. ua.

Розмовляла Леся ФЕДІВ.

Прес-служба ВО "Свобода"