Олег Панькевич
Народний депутат України
Член політради ВО "Свобода"

8 вересня 2014 Олег Панькевич: Мінська зустріч не залишає ілюзій

Минулої п'ятниці у Мінську відбулася зустріч, яку українська служба Бі-Бі-Сі влучно описала як зустріч "тристоронньої контактної групи з представниками "ДНР" та "ЛНР". За результатами засідання було підписано документ з довгою, але красномовною назвою "Протокол за результатами консультацій Тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна". Це стало не першою і не другою демонстрацією намагання "залагодити конфлікт". Тим не менше, ця зустріч мала ті ж самі недоліки, і очевидно матиме ті ж самі наслідки, що й попередні: продовження бойових дій.

Варто проаналізувати деякі положення підписаного в результаті засідання документа.

По-перше, у фінальному Протоколі згадується про намір прийняти Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей". Мені нічого не відомо про подібну ініціативу, як і, я впевнений, багатьом іншим політикам. Хіба що цей законопроект вже написано за межами України? Допоки "Свобода" є в українському парламенті, ми будемо надзвичайно прискіпливо ставитися до таких ініціатив.

По-друге, намір ухвалити закон про недопущення переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, які відбулися в окремих районах Донецької і Луганської областей України. Це занадто розмите формулювання дає змогу сторонам трактувати його кожен по-своєму. Я абсолютно впевнений, що терористи і їхні кремлівські хазяї вбачають у цьому обіцянку недоторканості для всіх тих, хто чинить свавілля на наших східних теренах. Що це означає для нас - зрозуміло. Від нас вимагають зробити вигляд, що ми миримося з присутністю усіх антиукраїнських елементів на Донбасі. Це є неприйнятним, бо в такому разі годі говорити про стабілізацію у цілому регіоні!

По-третє, проведення дострокових місцевих виборів за вищезгаданим законом "про особливий статус" на територіях, окупованих терористами. Результат таких виборів добре відомий наперед. Вже маємо "унікальні" результати незаконного референдуму в Криму, в Донецькій та Луганській областях. Фактично йдеться про входження до структур місцевої влади антиукраїнських чинників, підпорядкованих напряму російським спецслужбам. Це створить для Путіна ідеальний підмурок, щоб постійно підігрівати полум'я сепаратизму та нестабільності на Сході. Це забезпечить йому довготривалий вплив на політичні рішення в Україні. Зрозуміло, що за сьогоднішніх умов проведення подібних "виборів" - це не лише порушення прав громадян, але й загроза національній безпеці України.

По-четверте, задекларований намір ухвалити програму економічного відродження Донбасу та відновлення життєдіяльності регіону. Це надзвичайно важливо, і Україна в будь-якому випадку повинна буде взяти на себе цей важкий післявоєнний тягар. Але саме післявоєнний. Адже загальновідомо, наскільки цілеспрямовано терористи знищують життєво важливу інфраструктуру Донбасу, житловий фонд, комунальні підприємства. Тому подібний намір може обговорюватись усередині України, а також між Україною та міжнародними донорами. Але немає сенсу обговорювати це з людьми, що фактично керують знищенням регіону. Це зайвий раз підтвердив російський прем'єр Мєдвєдєв, сказавши в інтерв'ю "Ведомостям", що "проблемою відновлення… має опікуватись Україна".

По-п'яте, гарантії особистої безпеки представникам терористів (Захарченку та Плотницькому) у Протоколі є нелогічними. Очевидно, що подібні обіцянки має надавати цим особам держава, в якій вони перебувають на службі - Російська Федерація. Що ж стосується України, то нашим завданням має бути нейтралізація або ж ліквідація цих осіб. І навряд чи тут українське суспільство буде підтримувати будь-які інші варіанти.

У цій ситуації важливо розуміти, який саме зміст вкладають у підписання документа різні сторони. Очевидно, що ОБСЄ намагається грати роль миротворця у конфлікті і діє відповідно до свого мандату. Але що вкладають в цю зустріч Росія та терористи? Невже ми маємо ілюзії щодо їхніх намірів? Усе йде за затертим алгоритмом: перемир'я для перегрупування сил, укріплення та переходу в наступ.

Зрозумілим і виправданим виглядають намагання керівництва України провести обмін заручниками (фактично військовополоненими). Потреба в паузі для посиленні позицій з нашого боку також цілком об'єктивна. Але окрім цього, необхідно максимально ефективно використати час перемир'я для військових та дипломатичних маневрів. Попри всі намагання уникнути запровадження воєнного стану та переведення економіки на військові рейки, така потреба виглядає давно перезрілою. Умови воєнного стану допоможуть не лише мобілізації країни, але й значно пришвидшать очищення влади та війська від антиукраїнських елементів, посилять наші позиції у діалозі з Заходом щодо військово-технічної підтримки.

Прес-служба народного депутата України Олега Панькевича